Поширеним явищем серед українців на час дії воєнного стану є еміграція, тобто добровільна чи вимушена потреба у зміні місця проживання. Багато підприємців з метою збереження та підтримки безпечного функціонування власного бізнесу виїхали за кордон. У зв’язку з цим, виникли актуальні питання щодо визначення податкового резидентства самозайнятої особи та відповідно країни податкових зобов’язань особи.
Податкове резидентство визначає у якій країні фізична особа повинна сплачувати податки з усіх своїх доходів. Відповідно до українського законодавства ФОП (самозайнята особа), зареєстрована в Україні є автоматично податковим резидентом України. Водночас багато країн також надають можливість отримати статус податкового резидента за умови першочергово довгострокового проживання на їх території, а також наявності постійного житла та центру життєвих інтересів. В такому випадку, український ФОП, що більш ніж 183 дні проживає за кордоном може отримати резидентство іноземної країни. Проблемним питанням в даній ситуації буде ризик подвійного резидентства, а саме подвійне оподаткування. Для розв'язання даної проблеми передбачений пріоритет міжнародних угод перед внутрішнім законодавством. Україна підписала 73 угоди з іншими країнами про уникнення подвійного оподаткування. Відповідно до критеріїв, які вказані в даних угодах можна уникнути подвійного резидентства. Згідно з міжнародним законодавством для уникнення подвійного оподаткування застосовуються 2 методи: звільнення від податку та залік податку. Однак, варто брати до уваги, що принцип уникнення подвійного оподаткування стосується лише прямих податків, тобто податків на доходи, капітал, щодо непрямих податків (ЄСВ, військовий збір, єдиний податок, ПДВ тощо) даний принцип не застосовується.
Найпоширенішою системою оподаткування в Україні для ФОП є єдиний податок. Відповідно до п.п. 291.5.7 ПКУ на спрощеній системі оподаткування (1-3 групи) НЕ можуть перебувати нерезиденти України. Тобто, ФОП, яка набула резидентство іншої країни не можу перебувати на єдиному податку. Однак, в такому випадку виникає колізія, адже будь-яка (зареєстрована в Україні) самозайнята особа, у розумінні українського податкового законодавства є резидентом України. Відповідно, український ФОП з можливим резидентством в іншій країні фактично може бути платником єдиного податку (хоче це протирічить нормам ПКУ). Якщо джерело походження доходів ФОП та інструменти для отримання доходів знаходяться в іншій країні (ФОП перебуває та веде підприємницьку діяльність за кордоном) – в тій країні можуть виникнути податкові зобов’язання.
Згідно з ПКУ виникає податковий обов’язок, тому доцільне питання – що робити для уникнення подвійного оподаткування? З приводу подвійного резидентства потрібно звертатися до норм двосторонніх угод про уникнення подвійного оподаткування, які застосовуються з метою визначення країни податкового резидентства та відповідного коригування податкових обов’язків (звільнення/зменшення оподаткування або заліку). Варто звернути увагу, що угоди про уникнення подвійного оподаткування не закріплюють правила оподаткування, перелік податків, обов’язки платників податків в тій чи іншій країні, тобто дані угоди не можуть застосовуватися при визначенні хто може бути на єдиному податку, це регулює виключно національне законодавство.
Варто враховувати, що спочатку ФОПу необхідно буде сплатити податки в країні джерела походження доходу, потім доплатити фінальні податки в країні резидентства, а вже країна резидентства своєю чергою може надати податковий кредит або податкове звільнення. Дуже важливо зазначити, що норми двосторонніх угод розповсюджуються на податок на доходи фізичних осіб, але методи уникнення подвійного оподаткування не діють на єдиний податок. Тобто, якщо є право на зменшення податків в іноземній країні, то дане правило не застосовується на фактично сплачений єдиний податок в країні резидентства. Основним нюансом є те, що єдиний податок сплачується в межах податкового року, а в країні джерела походження доходів (іноземна країна) податок буде сплачуватися за наслідками податкового року. Тому єдине на що може теоретично претендувати ФОП - це на повернення зайво сплачених податків в Україні, але за умови, що є підтверджуючі документи з іноземних податкових органів про сплату там податків.
Якщо український ФОП, який проживає за кордоном бажає отримати статус нерезидента України, то має надати чіткі підтвердження набуття резидентства іншої країни та відсутності підстав вважати його резидентом України. Можливо, але мало ймовірно, ДПС може визнати такого ФОПа нерезидентом України, далі застосовується правило, що нерезиденти не можуть бути платниками єдиного податку, тому ФОП має доплатити 13% податків (ПДФО 18%). Тому єдиним надійним рішенням для уникнення подвійного резидентства для нерезидента громадянина України, який має підприємницьку діяльність в Україні буде закриття ФОП.
