Кожного року КМУ затверджує перелік товарів, імпорт та експорт яких підлягає ліцензуванню, а також квоти на поточний рік. Так, до переліку товарів експорт яких підлягає ліцензуванню відносяться аграрна продукція: пшениця, жито, овес, кукурудза, бобові, ячмінь, ріпак, соняшник, деякі види олій, тверді рослинні відходи/залишки.
Суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності, який має на меті здійснювати експорт аграрної продукції повинен звернутися до Мінекономіки України для отримання ліцензії. Зазвичай, для того, щоб отримати ліцензію на експорт товарів необхідно подати заяву, зовнішньоекономічний контракт (з усіма доповненнями та специфікаціями), висновок Торгово-промислової палати України про походження та код товару. Для експортерів агропромислового комплексу (АПК) необхідно ще додати: свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ (чинне) та довідку від покупця-нерезидента про відкриття рахунку (за необхідності з перекладом на українську). Під час дії воєнного стану всі документи подаються в електронному вигляді й сама послуга з видачі ліцензії є безоплатною. Розгляд документів займає 10 робочих днів. Ліцензія видається терміном на 1 рік та зазвичай продовжується на 3 місяці.
Серед суб’єктів господарювання, які планують експортувати аграрні товари є винятки кому не потрібно отримувати ліцензію – це верифіковані суб’єкти АПК. Для того, щоб потрапити до переліку верифікованих суб’єктів АПК потрібно бути зареєстрованим в Державному аграрному реєстрі та відповідати сукупності вимог. До вимог належать обов’язок бути платником ПДВ (з чітко визначеними датами реєстрації), відсутність порушень та зобов’язань стосовно валютного законодавства, в тому числі що стосується перевірок ДПС в даній сфері, успішний досвід щодо експортних операцій за певний період часу та з мінімальною межею вартості такої операції (з поверненням валютної виручки).
Підприємство, яке не відповідає критеріям для верифікованих суб’єктів АПК не може бути віднесене до їх переліку, а отже необхідно отримувати ліцензію на експорт. Варто зазначити, що верифікація суб’єктів АПК поки діє на рівні експерименту до кінця 2024 року.
Законодавчо закріплені винятки стосовно верифікованих суб’єктів АПК. Незалежно від того пройшов експортер верифікацію чи ні, ліцензію на експорт потрібно отримувати, якщо експортуються такі групи агропродуктів: пшениця (та її суміш з житом), соняшникове насіння, кукурудза, насіння ріпаку або кользи, експорт при цьому здійснюється до наступних країн: Республіки Болгарія (крім соняшникового насіння), Румунії, Словацької Республіки, Угорщини та Республіки Польща. Процедура отримання ліцензії на експорт у вищезазначеному випадку має дещо ускладнений характер, адже ліцензію можливо отримати лише після погодження від представників перелічених країн під час проведення двосторонніх консультацій з Україною. В такому випадку 30 днів дається на проведення двосторонніх консультацій та 15 днів на видачу ліцензії (після погодження на консультаціях).
Якщо порівняти процедуру отримання ліцензії на експорт аграрних товарів та верифікацію суб’єктів АПК для експорту, то можна дійти висновків, що винятки є в кожній з процедур, вимог більше висувається до експортера саме під час верифікації, обидві процедури є безплатними (на період війни). Ліцензію на експорт може отримати більш широке коло суб’єктів АПК через значно меншу кількість критеріїв. А також ліцензування певної визначеної сільськогосподарської продукції до Польщі, Румунії, Угорщини, Словаччини та Болгарії є обов’язковим незалежно від верифікації.
