Згідно із думкою чиновників здійснення одноразового (спеціального) декларування значною мірою розраховано на заробітчан, які працювали та/або працюють закордоном постійно. Аргументом на користь цієї думки є те, що у зв’язку із довготривалим перебуванням за межами України працівник не може здійснити подачу податкових декларацій про майновий стан та не сплачує податки на користь держави.
Для заробітчан, що працювали легально і які мають підтверджуючі документи обов’язку здійснювати добровільне декларування не має, оскільки в Україні діють міждержавні угоди, які гарантують визнання сплати податків закордоном. Їх затвердження було здійснено із метою уникнення подвійного декларування.
На думку експертів, тільки меншість заробітчан мають довідки закордонних податкових органів про те скільки вони заробили грошових коштів та скільки із них було стягнуто податків. Тому виникає питання: «Що робити тим, в кого така довідка відсутня?». Таких осіб переважна більшість, а податківців не багато, тому на практиці загроза для заробітчан може бути невелика.
Однак, якщо громадянин працював закордоном нелегально, отримував зарплату частково чи повністю «в конверті» без сплати податків, або працював закордоном в якості резидента України, то на думку держави він є потенційним декларантом .
Також слід враховувати те, що придбані українцями активи за кошти, котрі не підтягались або частково підлягали оподаткуванню сумарною вартістю до 400 тис. грн, квартира/квартири площею до 120 м2, будинок/будинки площею до 240 м2 та інші активи повний перелік яких відображено в підрозділі 9-4 розділу ХХ Податкового Кодексу України не підлягають декларуванню і сплачувати із них збір непотрібно, що є досить суттєвим при здійсненні добровільного декларування і визначенні бази оподаткування.
Оскільки податківцями не створено ефективного механізму для визначення бази нарахування збору із одноразового добровільного декларування, то як для заробітчанина так і для будь-якого пересічного українця виникає питання «Варто чи ні?».
Зараз база оподаткування розраховується як сумарна вартість витрат на придбання об’єкта декларування або на підставі його грошової оцінки. А що робити в випадку, коли оцінка декларанта буде відрізнятися від тієї, яку визначить працівник податкової служби? Є висока вірогідність того, що українці будуть занижувати вартість об’єктів оподатковування, а податківці навпаки піднімати її (урівнювати із ринковою вартістю подібних активів) чи завищувати. Багато питань також виникає при визначенні вартості автомобілів, що були куплені та привезені із-за кордону та вартості інших активів іноземного походження, що відносяться до власності декларанта та були доставлені на територію України.
Отже, якщо у власності заробітчанина є активи у вартості і кількості, що підлягають декларуванню, то їх рекомендується задекларувати частково або повністю.
Прорахунки застосування одноразового (спеціального) декларування для держави чи можливість для українців?
Припустимо, що вартість задекларованих активів, які декларант придбав на не оподатковані або частково оподатковані доходи становить пів мільйона грн. Далі із цієї суми він сплатив прописаний законодавчо відсоток збору. В такому випадку дана фізична особа створює собі так званий «щит» від перевірок податківців своїх попередніх податкових порушень на відповідну задекларовану суму.
