Сучасний ринок ветеринарних послуг в Україні активно розвивається, а попит на фахівців приватної практики зростає з кожним роком. Проте, щоб працювати у правовому полі, ветеринар має пройти чітко визначений юридичний шлях - від реєстрації підприємницької діяльності до отримання ліцензії. Нижче розглянемо ключові етапи цього процесу.
Законодавством визначено, що закладом ветеринарної медицини може бути організація, підприємство або установа, яка заснована юридичною або фізичною особою, що має ветеринарну освіту та займається ветеринарною діяльністю. У такому закладі обов’язково повинен працювати щонайменше один ветеринарний лікар, а напрямки роботи можуть охоплювати лікувальну практику, виробництво або продаж ветеринарних препаратів, а також проведення дезінфекційних, дезінсекційних чи дератизаційних заходів.
Першим кроком є вибір форми господарювання. Найпоширенішим варіантом для початку є реєстрація фізичної особи-підприємця (ФОП). Це дає змогу спростити облік, зменшити податкове навантаження та адміністративні витрати. Також, до переваг вибору ФОП відносяться швидка реєстрація та можливість надавати послуги без найманого персоналу або з невеликою кількістю працівників. У разі, якщо планується відкриття ветеринарної клініки (або мережі клінік) з кількома фахівцями, закупівлею обладнання, аптечним підрозділом чи лабораторією, більш доцільним варіантом стане створення юридичної особи (ТОВ). Для провадження ветеринарної практики необхідно обрати вид діяльності за КВЕД — «75.00 Ветеринарна діяльність». Вибір організаційної форми слід робити з урахуванням масштабу діяльності, фінансових можливостей та стратегічного бачення розвитку ветеринарного бізнесу.
Однією з ключових умов для отримання ліцензії на ветеринарну практику є наявність кваліфікованого кадрового забезпечення. ФОП, що планує отримати ліцензію, а також спеціалісти (як мінімум один) в штаті ТОВ повинні мати вищу профільну освіту за спеціальністю "Ветеринарна медицина". Додатково, законодавство вимагає, щоб ветеринарні лікарі проходили підвищення кваліфікації щонайменше раз на 5 років, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Наступним кроком є підготовка матеріально-технічної бази. Ветеринарні послуги в Україні можуть надаватися у різних формах, залежно від типу закладу. У клініках ветеринарної медицини здійснюється як амбулаторне, так і стаціонарне лікування тварин, а також проводяться клінічні дослідження. Амбулаторії ветеринарної медицини забезпечують амбулаторну лікувально-профілактичну допомогу без тривалого перебування тварин. Пункти ветеринарної медицини, які розташовуються у спеціально облаштованих приміщеннях, орієнтовані на виїзне обслуговування тварин у господарствах різних форм власності, де фахівці надають профілактичну та лікувальну допомогу безпосередньо на місці. Така структура забезпечує доступність ветеринарної допомоги як у міських, так і в сільських регіонах. Ветеринарні клініки не можуть бути розташовані в житловому фонді, це правило не стосується амбулаторій та пунктів, які можуть бути розміщені у вбудованому ізольованому приміщенні на першому поверсі будинку з окремим самостійним виходом. Також, встановлюються різні вимоги до оснащення пунктів ветеринарної медицини, амбулаторій та клінік. Наприклад, в пункті ветеринарної медицини має бути місце для зберігання медикаментів, біопрепаратів та інструментів, також, обов’язково повинна бути зона для стерилізації одягу, інструментів і матеріалів, та окреме місце для зберігання господарського інвентарю.
Для отримання ліцензії на ветеринарну практику потрібно звернутися до Держпродспоживслужби з відповідним пакетом документів. Подаються заява, відомості про матеріально-технічну базу та кадрове забезпечення, а також копії дипломів ветеринарних спеціалістів. За ліцензію необхідно сплатити один прожитковий мінімум, термін дії ліцензії безстроковий. Варто звернути увагу, що на момент дії воєнного стану господарська діяльність з ветеринарної практики підлягає декларуванню (за бажанням заявника), однак, після закінчення війни для продовження ветеринарної діяльності необхідно буде отримувати ліцензію.
